У творах Миколи Хвильового (189320141933) чи не вперше в українській літературі душа людини постає нещадно оголеною, роздвоєною, засліпленою фанатичною вірою в щастя «загірної комуни». Видання містить твори із другої збірки прози М.
Його персонажі долають тяжкий шлях вибору, стикаються з тією межею, яку ніколи не можна переступати. Він 2014 «чекіст, але і людина», «м2019ятежний син», який після найганебнішого злочину проти найдорожчої людини 2014 матері, знищує залишки людяності в собі та морально гине.
Нещодавні будівничі нового життя стають «зайвими людьми», вони відчувають власну несумісність із добою, прірву між ідеалами й дійсністю та лікуються від найрізноманітніших душевних хвороб. Зло, заподіяне головним персонажем повісті задля високої ідеї, знищило його власні життєві сили та врешті призвело до самогубства.