Перша прозова збірка Сергія Осоки здебільшого вибудувана на буттєвих сюжетах і образах тих людей, що за дитинства чи молодості пережили голодовку, а в часи своєї старості переживають інші напасті: недуги, безсилля, черствість, безвихідь, непорозуміння, відчуження. Автор майстерно пов2019язує їх устосункиз дітьми, онуками й правнуками 2014 ще такими недосвідченими, а вже часом зарозумілими, і ці зв2019язки, скріплені непозірною, непоказною любов2019ю, проймають читача до глибини душі, повертаючи до свого приватного досвіду.
Графічний реалізм і тонка лінія містики, неусвідомлене пробудження потягу до любощів і усвідомлення минущості любовних зваб, врода молодості і потворність старості, муки пізнання й гіркота розчарувань, 2014 все згармонізовано разками слів на міцній волосіні задуму.
