Поява перекладу драматичної поеми Адама Міцкевича «Дзяди» є гарною і важливою подією. І тому, що вона вперше виходить повністю під однією обкладинкою, і тому, що поєднує покоління й часи, народи й ідеї, країни й території, творчі помисли та насущні життєві проблеми, проходить крізь віки й охоплює величезний простір індивідуальної й колективної історії та свідомості, особистої долі й суспільної ролі сильної, незламної особистості, зокрема митця.
Масштабами порушених у ній естетичних, художніх, філософських, історичних проблем, широкою тематикою й зверненням до фольклору, у якому просто й не завуальовано виражене народне розуміння добра, справедливості й цінності людського життя, увагою до національних питань, складною циклічною структурою та позначеними актуальними в часи Міцкевича проблемами поема сягає далеко за межі національної літератури, звертається до європейського досвіду багатьох народів, що в ХІХ столітті відповідали на тогочасну історично-політичну ситуацію й на розуміння людини та її призначення.
