Остання колонія

Всесвіт, звісно, нескінченний, але кількість планет, придатних для життя людини, на диво мала, і так уже вийшло, що космос аж кишить іншими розумними расами, які також претендують на ті світи. Лише лічені раси розділяють концепцію сумісного співіснування, і до їх числа людство не належить.

Ми за них б2019ємося, і планети, придатні для заселення, переходять із рук в руки, поки хтось не вчепиться так, що не відірвати. Впродовж двох сторіч людство спромоглося закріпитися таким чином на кількох десятках світів, але куди частіше нам давали по голові.

• Ані перший, ні другий результат друзів нам не додав.
• У такому світі я провів шість років.
• Я бився і ледь не загинув, причому не раз.

У мене були друзі, більшість яких я втратив, але деяких удалося врятувати. Я зустрів жінку, до болю схожу на ту, з якою я ділив життя на Землі, але яка, проте, була осібною персоною.

• Я захищав Союз Колоній і свято вірив, що допомагаю людству вижити у цьому Всесвіті.
• Мене звуть Джон Перрі.
• Мені вісімдесят вісім.
• На цій планеті я живу майже вісім років.
• Тут мій дім, який я розділяю із своєю дружиною та названою дочкою.
• Ласкаво просимо на Гекльберрі.
• У цій історії вона буде черговим світом, який я залишив позаду.
• Але не останнім.