Після 24-го

«Я вибачаюся, але війна почалась». З таких слів для письменника Владислава Івченка почалося 24 лютого.

• День, коли життя змінилося назавжди.
• Вже в черзі до військкомату він усвідомив, що у нього тепер є власна історія про початок війни.

«У моєї бабусі була така, у моїх батьків 2013 не було, і я був певен, що не буде і в мене». «Після 24-го» 2013 це добірка оповідань та ритмізованої прози про війну, фіксація того, що ми пережили і переживаємо зараз.

Про тих, хто готовий померти за свободу, і тих, хто готовий виживати будь-якою ціною, про коханців та закоханих, про втрати, такі гіркі, що хочеться вити від болю, і про сміх, який тримає при здоровому глузді. Про зраду і страх, про тих, хто в тилу, і тих, хто на фронті.

• Щось узяте з життя, щось 2014 вигадане.

Попереджаю: дуже часто те, що здаватиметься вам реальною історією, виявиться вигадкою, і навпаки. Автор не намагається зараз відрефлексувати все, що відбувається, чи дати відповіді на всі ті питання, які у нас виникли після 24-го, бо, зрештою, це й неможливо в наш час.

Попри це література 2013 все ж надійний спосіб проговорити і приборкати свої страхи, як і поповнити запаси ненависті, яка нам ще знадобиться для перемоги.