Колекція Writers on Writing. Слово свого роду

Чи не в будь-якій мові слово має рід. Як і людина.

• Бо слова звідкись походять.
• Як і люди.
• Але чи це важливо 2013 рід слова, його походження?
• А може, найважливішим є його смисл?

В інших мовах слова, які позначають цей смисл, можуть бути іншого роду, іншого кореня. Чи саме в роді, в походженні, у генезі, в корінні, в пуповині міститься сакрум змісту?

• Євгенія Кононенко у книзі «Слова свого роду» посягає на святе.
• Вона сумнівається, ніби походження передує сутності.

• Але чи не губляться ті архаїчні значення в сучасному мовленні?
• І чи не зовсім іншими словами називаються ті самі смисли засобами іншої мови?

Так, у походженнях слів, у їхніх родах, буває, закорінені смисли, яких уже ніхто не згадує. Євгенія Кононенко 2013 перекладачка, тож добре знає, як важко буває знайти в рідній мові слова, які б оптимально передали значення, висловлені засобами оригіналу.

• Для цього знадобляться слова зовсім іншого роду.

• Але це той автобіографічний зріз, який не підтверджується ніякими документами.
• Лише фотографіями.

«Слово свого роду» 2013 це колекція (автобіографічних) есеїв, що написана на перетині красного письменства й есеїстики, правди й міфології. Але ніщо так не бреше, як родинні світлини, які, за словами Сьюзен Зонтаґ стали масово виготовляти, коли докорінно похитнувся сам інститут родини.

Але як і похитнуться всі наявні у світі інститути, все одно лишається сокровенне 2013 і слова, щоб це назвати. Ця книжка не лише про містерію творення, письменництво, феміністок і християнок, Перелесника та земних чоловіків, дітей і батьків, кохання й любов, ненависть і зради, метафізику й секс у туалеті.

Це метатекст про своєрідність, своє рідне і свій рід, слова своїх найрідніших, які з дитинства всотує в себе людина, бо живе у такій багатій картині світу мови і безмовного водночас. Євгенія Кононенко у своєрідних есеях вимовляє слова, які, загалом, не вимовляють, аби всує не тривожити духів забутих предків.